Білопільський район електричних мереж – історичний нарис

 Білопільський район розташований в центральній частині Сумської області. Він межує з Путивльським, Буринським, Недригайлівським, Лебединським і Сумським районами і Курською областю Росії. Площа району – 1,4 тис. кв. км. Населення – 51,2 тис. жителів. Районний центр – місто районного підпорядкування Білопілля, розташоване в 45 км від обласного центру. Залізнична станція на лінії Суми-Ворожба. Через місто проходе автомобільна дорога Суми-Шостка. На території району – два селища міського типу: Улянівка і Жовтневе та місто Ворожба.

Через територію району проходить транзитна державна лінія електропередач напругою 750 кВ „Курська АЕС-Північноукраїнська” та лінії електропередач напругою 330 кВ „Північноукраїнська-Суми” та „Суми-Конотоп”.

Забезпеченням електричною енергією споживачів займається персонал Білопільського району електричних мереж та обслуговує дві підстанції 110/35/10 кВ „Білопілля” та „Улянівка” і 10 підстанцій 35/10 кВ: „Ворожба”, Сільгосптехніка”, „Іскра”, „Павлівка”, „Річки”, „Вирі”, „Жовтневе”, „Куянівка”, „Луциківка”, „Товста”. На обслуговуванні РЕМ знаходяться 926 км розподільчих мереж напругою 10 кВ, 1008 км ліній електропередач напругою 0,4 кВ, 490 шт. трансформаторних пунктів 10/0,4 кВ.

З розвитком промисловості, за часів радянської влади, виникла гостра потреба в електроенергії. Електрозабезпечення технології виробництва машинобудівного заводу проводилось від заводської дизельної електростанції. На ній було встановлено два дизель-генератори. Один дизель „Двигун революції” Ленінградського заводу. „Електросила” потужністю 400 кВт, а другий – пароплавний дизель потужністю 280 кВт. В такому складі електростанція працювала до 1964 року, аж коли завод був заживлений від підстанції 110/35/10 кВ „Білопілля”.

Для потреб державних установ, відомств і населення міста Білопілля, в 1933 році була збудована міська дизельна електростанція. На ній були встановлені два дизель-генератори 50 Г-6 потужністю по 270 кВт кожний.

За час окупації німецько-фашистськими загарбниками, господарству міста і району було завдано великої шкоди. В перші дні після визволення від гітлерівських окупантів, все працездатне населення було мобілізоване на відновлення залізничного транспорту. І вже через сім днів станція Білопілля пропускала залізничні ешелони на фронт без затримки.

Відновила роботу хлібопекарня, розпочалися заняття в школах, відкривались магазини, стала працювати лікарня.

Персонал міської дизельної електростанції приступив до відновлення її роботи.

Для електрозабезпечення залізничного господарства в 1943 році на станції Ворожба була введена в роботу невелика електростанція, яка через деякий час вже не стала задовольняти потреби в електричній енергії споживачів залізниці. Тому в 1946 році на цій електростанції було встановлено більш потужне теплове обладнання американської фірми „Вартингтон”, яке в той час одержували на замовлення Радянського Союзу. Такі теплові установки в комплекті з паровими котлами і турбінами встановлювались на багатьох заводах Радянського Союзу.

На Ворожбянській електростанції було встановлено два котли з двома паровими турбінами. Кожна турбіна мала редуктор для зниження швидкості обертання ротора генератора з 5025 до 1000 обертів за хвилину. Генератори фірми „Вестингауз” мали потужність по 500 кВт і працювали з напругою 400 вольт.

Тиск пари перед турбінами був 20 атмосфер, температура – 371^оС. Паливом для котлів було кам’яне вугілля. Електростанція забезпечувала електричною енергією залізничний вузол міста Ворожби, половину побутових споживачів міста і залізничну станцію Білопілля.

В 1944 році в місті Білопілля було відновлено роботу першої черги машинобудівного заводу.

Електроенергетика міст Білопілля і Ворожби в цей період базувалась на міській дизельній електростанції, електростанції машинобудівного заводу і Ворожбянській тепловій електростанції залізниці.

До 1963 року міська дизельна електростанція і мережі міст Білопілля і Ворожби були підпорядковані Білопільському комбінату комунальних підприємств. В цей час в місті Білопілля було всього 14,7 кілометрів міських електромереж.

Згідно наказу № 95 від 29 травня 1963 року Міністерства енергетики і електрифікації УРСР в жовтні 1963 року міська дизельна електростанція і міські електричні мережі міст Білопілля і Ворожби були передані в підпорядкування Сумському виробничому підприємству електричних мереж. В місті Білопіллі було створено Білопільсько-Ворожбянську енергетичну дільницю. Начальником Білопільсько-Ворожбянської енергетичної дільниці був призначений Лиманський Віктор Миколайович.

Зростання електричних навантажень на промислових підприємствах, установах і в побуті, а також потреби в електричній енергії в сільському господарстві, вимагали від електроенергетиків області вирішення цих складних завдань. Збільшення потужностей на місцевих електростанціях цих проблем не вирішувало.

Тому, ще в січні 1961 року були проведені пошукові роботи по вибору ділянки для будівництва державної підстанції 110/35/10 кВ в місті Білопілля. В 1964 році була збудована підстанція 110/35/10 кВ „Білопілля”, яка була заживлена лінією 110 кВ від підстанції 330 кВ „Суми”. Введення в роботу підстанції „Білопілля” вирішило проблеми електрозабезпечення споживачів міста і району. В грудні 1964 року міська дизельна електростанція була зупинена, а дизельні агрегати були поставлені в резерв. Споживачі міста були переведені на живлення від підстанції „Білопілля”. Персонал дизельної електростанції був перекваліфікований для роботи в міських електричних мережах. В місті Білопілля в 1964 році було збудовано перший розподільчий пункт (РП-1) напругою 10 кВ, від якого будувались розподільчі мережі міста.

Електроенергетика сільськогосподарського виробництва Білопільського району в післявоєнні роки розвивалось за рахунок будівництва невеликих дизельних електростанцій в колгоспах і радгоспах району.

В селищах Жовтневому і Куянівці, де були цукрові заводи, електрична енергія вироблялась на електростанціях цукрових заводів. Жовтневий цукровий завод мав свою теплову електростанцію, яка діє і в даний час, на якій було встановлено один турбогенератор радянського виробництва потужністю 6 мВт, і турбогенератор фірми Сіменс-Шуккерт потужністю 2200 кВт від яких в період цукроваріння забезпечується технологія виробництва цукру.

На Куянівському цукровому заводі електрична енергія для технології виробництва цукру вироблялась на своїй електростанції, де були встановлені дві парові машини УКД Чехословацького заводу „Шкода” з генераторами потужністю по 400 кВт і одна парова турбіна з генератором потужністю 1500 кВт.

По справжньому електрифікація Білопільського району розпочалася тільки після введення в роботу підстанції 110/35/10 кВ „Білопілля”. Для можливості подальшого розвитку електричних мереж напругою 35 кВ, в 1965 році була збудована і введена в роботу лінія електропередачі 35 кВ „Білопілля-Улянівка” з підстанцією 35/10 кВ „Улянівка”, на які було встановлено трансформатор 2,5 мВА.

Електрифікація сільськогосподарського виробництва в районі набирала все більший розмах. Виникла необхідність в координації робіт по будівництву нових електромереж в районі і експлуатації вже діючих. Для вирішення цих завдань енергетичним управлінням сільського господарства 1 жовтня 1965 року був створений Білопільський район електричних мереж. Директором Білопільського РЕМ був призначений Мартинов Георгій Данилович, який до цього працював директором Сумського сільського РЕМ.

Для продовження електрозабезпечення споживачів району в 1968 році були збудовані лінії електропередач 35 кВ „Улянівка-Товста”, „Улянівка-Жовтневе” та „Білопілля-Річки” з підстанціями 35/10 кВ „Товста”, „Жовтневе” та „Річки”.

В вересні 1968 року на посаду диспетчера був призначений Нікулін Олександр Іванович.

В 1969 році були збудовані і введені в роботу лінії електропередач 35 кВ „Білопілля-Сільгосптехніка” та „Сільгосптехніка-Ворожба” з підстанціями 35/10 кВ „Сільгосптехніка” та „Ворожба”.

В вересні 1969 року головним інженером Білопільського РЕМ був призначений Нікулін Олександр Іванович.

В 1970 році була збудована лінія електропередачі 35 кВ „Улянівка-Вирі” з підстанцією 35/10 кВ „Вирі”, а в 1971 році – лінія 35 кВ „Жовтневе- Новосуханівка” для резервного електрозабезпечення від електромереж Сумського РЕМ.

Аналізуючи пройдений шлях розвитку електромереживого господарства РЕМ за пройдених п’ять років з 1965 по 1970 рік, можна з упевненістю сказати, що зроблено було дуже багато.

Для забезпечення резервним живленням підстанції 35/10 кВ „Річки” в 1974 році була збудована лінія електропередачі 35 кВ „Річки-Яструбине” від електромереж Сумського РЕМ.

Для електрозабезпечення Куянівського цукрового заводу в 1976 році було збудовано відгалуження від лінії електропередачі 35 кВ „Білопілля-Улянівка” з підстанцією 35/10 кВ „Куянівка”, після чого цукровий завод одержав надійне і якісне електрозабезпечення.

В 1982 році була збудована лінія електропередачі 35 кВ „Білопілля-Іскра” з підстанцією 35/10 кВ „Іскра” , а в 1983 році – лінія „Улянівка-Луциківка” з підстанцією 35/10 кВ „Луциківка”. В 1983 році була реконструйована лінія електропередачі 110 кВ „Білопілля-Д’яківка-Путивль”. Дерев’яні опори, які були встановлені ще в 1965 році, були замінені на залізобетонні, що набагато збільшило надійність електрозабезпечення підстанції „Білопілля” по транзитній лінії 110 кВ „Конотоп-Дубов’язівка-Буринь-Путивль-Д’яківка-Білопілля”.

В 1984 році була збудована і введена в роботу лінія електропередачі напругою 110 кВ „Білопілля-Улянівка”, а підстанція „Улянівка” була переведена на напругу 110 кВ. На ній було встановлено два трансформатори потужністю по 10 мВА кожний. На підстанції 110/35/10 кВ „Білопілля” були замінені обидва трансформатори на більш потужні по 25 мВА. Тепер, маючи в районі дві підстанції 110/35/10 кВ, проблема електрозабезпечення споживачів і їх категорійність були розв’язані.

У 1979 році начальником Білопільського РЕМ був затверджений Нікулін Олександр Іванович. У1988 році призначений головним інженером – Ворошило Анатолій Васильович, заступником начальника по енергозбуту – Зубахін Володимир Олександрович.

Одним із найуразливіших ланцюгів в системі електрозабезпечення підстанції „Білопілля” була лінія електропередачі 110 кВ „Суми-Білопілля”, збудована ще в 1964 році на дерев’яних опорах. Її стан був дуже незадовільний і вимагав термінової реконструкції. Це був початок 90-х років, коли розпочала відчуватися нестабільність роботи енергетичної системи України, спад промислового виробництва, неплатежі за спожиту електроенергію, жорстке лімітування і відключення споживачів.

В 1993 році збудовано нову лінію електропередач 110 кВ „Суми Північна-Білопілля” на залізобетонних опорах з повною заміною ізоляторів і проводів. Це забезпечило надійність роботи не тільки цієї ділянки мереж, а й усієї транзитної лінії 110 кВ між підстанціями 330 кВ „Суми” і „Конотоп”.

Для покращення умов праці в 1990 році було збудовано і введено в роботу двоповерхове адміністративно-виробниче приміщення бази РЕМ з гаражами для автотранспорту, складськими приміщеннями, а пізніше і майстернею для ремонту обладнання.

В 1981 році для персоналу РЕМ було збудовано 16 квартирний житловий будинок.

В 2005 році на посаду начальника РЕМ був призначений Горяєв Олександр Васильович, який працює директором цього РЕМ на даний час. Головним інженером працює Качан Анатолій Володимирович, а заступником директора – Дорошенко Сергій Анатолійович.

Нині колектив Білопільського РЕМ з високою відповідальністю виконують нелегку роботу по забезпеченню електричною енергією всіх споживачів на території району.