Сергій Лямець: Жумаділов - новий Коболєв, плюс російський паспорт дружини
Дуже не люблю це явище в Україні. Минають вихідні - і ніхто вже не пам'ятає, що було минулого тижня. Тож давайте повертати пам'ять.
Минулого тижня журналіст Юрій Ніколов написав, що дружина Арсена Жумаділова, який займатиметься військовими закупівлями, має російський паспорт.
Жумаділов у відповідь увімкнув дивну тактику захисту - пішов у контрнаступ. Сказав: "з 2014 року до початку повномасштабного вторгнення ми з дружиною час від часу їздили з дітьми" до Криму, до батьків. Щоб перетинати кордон легше, дружина отримала російський паспорт.
Одразу згадав Богдана Львова та інших утримувачів російських паспортів. Виявляється, вони вороги народу, як і три мільйони українців, що живуть на окупованих територіях та яким міністри забороняли не отримувати паспорти. Але серед них є виключення – свої, для яких їздити до Криму це нормально, і навіть російський паспорт теж норм.
Справа тут, звісно, не у тому, що погано їздити до Криму. А у двох інших речах. Перша – державні військові закупівлі виведуть до окремої Агенції ресурсного забезпечення Міністерства оборони. Друга – керуватиме нею Арсен Жумаділов. Тобто, чоловік, що неодноразово їздив до окупованого Криму, дружина якого отримала російський паспорт, в якого у росії живуть родичі - займатиметься військовими закупівлями.
Не треба бути контррозвідником, аби зрозуміти - Жумаділов є вразливою ланкою. Може він дійсно гарний хлопець, який за життя не вкрав копійчини. Може він навіть не вступав у контакт із росіянами, коли їздив до Криму. Але родичі в окупації – це завжди ризик того, що росіяни шантажуватимуть Жумаділова в обмін на життя рідних. Ці методи працюють віками, то чому вони не мають працювати на гарному хлопці Арсені Жумаділові?
Вибачте, але так і бачу перед очима цю сцену. Приходить до нього заплакана дружина і каже: "тут моїм батькам погрожують, ну зроби що вони хочуть". Але Арсен суворо так каже: "ні, люба, я на це пійти не могу; я тобі зараз дам свій пост почитати". Дружина почитала – і вирішила: "любий, ти правий; ну і нехай розправляються з родичами, але ж ми не зрадимо Україну". Про це напишуть активісти. Буде навіть серіал від Netflix, або від Держкіно. "Паспорт його дружини".
Це звісно не смішно. Перша ліпша перевірка СБУ мала завернути Жумаділова. Але цього не відбулося. Але він навіть поліграф пройшов. Чому?
Звісно, до Жумаділова нікому не було справи, але відбувається реформа. Хтось вже усе вирішив, і тепер потужно рухає проект. Не виключаю, що Олексія Рєзнікова збили навмисно, бо вже усе було готове.
Як на мене, створення такої агенції є навіть більш небезпечним, ніж паспорт дружини очільника. Врешті решт, Жумаділова можна замінити на no name, але ж структура - працюватиме.
Проте зараз на російський паспорт закривають очі, бо потрібен досвід Жумаділова. З 2019 по 2023 роки він був генеральним директором Державного підприємства "Медічні закупівлі України". Ось про це його пост.
Тож напевно, що закупівлі для Міноборони робитимуть за тим самим кліше, що колись Уляна Супрун зробила для закупівлі ліків. Історія на перший погляд максимально позитивна та кришталево чиста - як і усі інші, якими займаються в Україні активісти зразку Олексія Гончарука чи Макса Нефьодова. Але якщо ви знаєте цей світ трохи ближче, то напевно знаєте, що вони такі самі лобісти, а за ними стирчать певні групи впливу. Просто в них такий стиль. Гончарук-стайл, Нефьодов-стайл.
Усе закінчується тим, що беруть під контроль сферу впливу – а далі будь-які критичні питання топлять у верещанні активістів. Усі знають, що Prozorro не заважає розкрадати мільярди – але ж який імідж. Згадайте, як Супрун пхала медичну реформу, як Нефьодов розповідав про реформу митниці, як Коболєв керував "Нафтогазом" – і зрозумієте, як потужно працює ця група з інформацією.
Гадаю, було десь так. Після призначення нового міністра оборони у Офісі президента зібралися люди у хакі, що тягнуть реформи та піднімають економіку, не вилізаючи з Лондонських конференцій. Сіли вони та подумали: що нам зробити, аби не повторювалася історія з Рєзніковим? Що зробити, аби більше не було срачів навколо військових закупівель? (у дужках – щоб ніхто не заважав красти).
Мабуть, спершу згадали про "Велике будівництво" та "Велике відновлення". У цих сферах - жодного контролю за прийняттям рішень та жодних срачів. А новий міністр, мабуть, запропонував – а давайте зробимо як "Медичні закупівлі". Сам за походженням татарин з Криму, він сказав: в мене навіть є гарний хлопець, теж татарин, він зможе організувати.
Справа, звісно, не у татарському братерстві. Справа у контролі над фінансовими потоками.
Ну а далі ви знаєте. Юрій Ніколов поставив цілком слушні питання. Аж тут почалося дещо несподіване. За стилем – дуже схоже на хамовиті дописи Макса Нефьодова, ще коли той не придбав собі квартиру на Шовковичній. Такий саме типовий стиль супрунят/коболят. Мовляв, усі хто критикують ідею створити окрему агенцію - зрадники та корупціонери. Але їм нас не спинити, бо ми тут вже лупаємо ту скелю та боремося з корупцією. І вабщє ідіть нах, ми зробимо як краще для країни. Ось коротке викладення посту Арсена Жумаділова з минулого тижня.
Але давайте подивимося на ситуацію тверезо. З якою метою насправді виводять закупівлі з-під даху Міноборони до окремої Агенції ресурсного забезпечення? Хто її контролюватиме? Хто сказав, що не буде корупції? Ось про що треба говорити, не лише про паспорт дружини.
Тож ось п’ять аргументів, чому це вкрай ризикована ідея.
- Керівник агенції НЕ Є ДЕРЖАВНИМ СЛУЖБОВЦЕМ і не є політичною фігурою. Керівники – теж.
Аполітичність ми якось переживемо. А ось відсутність статусу держслужбовця - то вкрай серйозна річ. Арсен Жумаділов не складатиме декларації та вийде з-під уваги НАЗК та величезної купи антикорупціонерів а-ля пан Шабунін. До нього не буде застосовуватися ціла купа статей кримінального кодексу, бо Агенція - дарма що державне підприємство. Вона вважається приватною структурою, фірмою.
Не вірите? Спитайте в Коболєва, який кілька років тому довів, що державна компанія "Нафтогаз" є незалежною від держави. До речі, в Коболєва є доволі розумна дружина, яка тривалий час опікувалася державними закупівлями в Україні, і навіть знайома з паном Жумаділовим.
Скоріше за все, з Жумаділовим підпишуть контракт на п'ять років. Або не з ним, а з no name активістом Петром Активенко, що має бездоганну біографію. Звісно, що цей контракт має застрахувати його від звільнення в разі зміни політичного істеблішменту. Той механізм, звісно, не працює. Але справа в іншому. У контракті Жумаділова, як і у контракті Коболєва свого часу, можна прописати купу різних пунктиків дрібним шрифтом, які зроблять діяльність Жумаділова закритою, як колись діяльність Коболєва.
А головне, під захистом діяльність усієї Агенції. Ось ви, наприклад, багато знаєте про діяльність ДП "Медичні закупівлі України"? Аааа, нічого не знаєте? Я теж нічого. А хто знає, знаєте? Ні, я теж не знаю.
Тепер згадаймо, що мова йде навіть не про ліки. Мова йде про військові закупівлі. У країні, що веде війну. І тут керівника цієї Агенції позбавляють левової частки відповідальності. А ще його роблять недосяжним для контролю.
Звісно, нам скажуть, що правоохоронці та мужнє СБУ стежитиме за руками Жумаділова вдень та вночі. Але ж ми знаємо, що то маячня. СБУ, що кришує контрабанду, шиє справи, роками не помічає Богуслаєва та допускає до військових закупівель людину, що регулярно їздила до Криму, - буде контролювати? Хто повірить у цю хєрь? Доки у влади моновлада (вибачте за каламбур) - ніхто не буде нікого контролювати.
Тим більше, якщо буде лобістське та медійне прикриття у стилі Супрун.
Далі. Небезпека друга!
- В агенції набагато менше регуляцій та норм, менше ризиків та уваги, менше потенційних точок контролю та інтересів з боку "погонів", ніж в Міністерства.
Уявіть собі, що десь у СБУ/МВС/ОГП/ДБР/НАБУ знайдеться чесний слідчий (такі є). Цей слідчий випадково зачепить якісь схеми та мутки Агенції. Що він має робити процесуально?
Якщо ви не знали, до НАК "Нафтогаз" роками! не могли потрапити державні аудитори навіть для того, аби перевірити бухгалтерію. Я вже не кажу про доступ до таємних документів. А тут - самі таємні документи. Аби просто зацікавитися, доведеться отримувати спецдозвіл, а потім довго сперечатися із службою безпеки та юридичною службою.
Отже, окрему агенцію неможливо перевірити. Хочу вас спитати - а нам точно таке треба у військових закупівлях? Як вберегтися від крадіжок у особливо великих розмірах, якщо структура є непрозорою?
Відповідаю, що пропонує Жумаділов: треба вірити у Жумаділова. Він до Криму їздив, і в дружини російський паспорт, але залишився чесною людиною та патріотом. І медичні закупівлі, каже він, працюють бездоганно, жодної корупції. Знову таки, ніхто не перевірив, але пропонують вірити. Смішно, правда? Але ж нам пропонують саме це.
Далі. Небезпека третя.
- Не треба жодних конкурсів. Можна просто призначити у команду тих, кого хочеш.
У своєму пості Жумаділов пише: "Зізнаюсь. Я дійсно збираю команду “своїх”. Свої для мене - це ціннісні та професійні люди, які вірять у нашу місію “забезпечити нелетальні потреби, щоб ЗСУ фокусувались на головній місії”. З деякими з них я знайомий давно, із більшістю познайомився нещодавно в процесі рекрутингу. Кожний кандидат проходить ретельний відбір на предмет доброчесності, наявності галузевих знань, вміння ефективно співпрацювати з іншими.
Нульова толерантність до корупції та професійність - ключові критерії, за якими ми здійснюємо відбір. Наші вакансії є в публічному доступі, кожен охочий може податись".
Знаєте, де ми усі це вже чули? Напередодні кампанії з обрання партії "Слуга народу". Саме тоді був такий самий пафос. Ми зараз наберемо чесних та незаплямованих. Знаєте таких - надсилайте резюми до нашої скрині. Вжиком літав Андрій Богдан із натхненним обличчям, Гончарук та купа реформаторів зі штабу Зеленського обіцяла, що все буде чікі пікі.
Що вийшло? "Анал табу", "Велике будівництво" замість підготовки до війни, Трухін, Гетманцев, співпраця з ОПЗЖ, схематоз від Арахамії та геть незрозуміла компашка, яка тисне кнопки за сигналом з Офісу президента. Але нагадаю, усі проходили ретельну перевірку, вміли співпрацювати, закінчили Трускавецьку академію. Такий самий пафос створений навколо "Великого будівництва" та провідної діяльності Офісу президента в економіці.
Те саме – Кабмін "самокатчика" Гончарука, за яким стирчали вуха певних українських олігархів.
Отже, маємо вкрай негарні історичні аналогії. Ще раз нагадаю, що мова йде про військові закупівлі. То навіть не ліки.
Далі. Небезпека четверта.
- Агенція є бізнес-структурою.
Найближча аналогія - це НАК "Нафтогаз". Керував ним тандем Коболєв-Вітренко. За кілька років хлопи отримали з бюджету десятки мільярдів, підвищили тарифи для населення, зробили купу непрозорих схем із псевдоімпортом газу, та ще й виписали собі премії. Зараз замість них НАК очолює Олексій Чернишов. Він не такий просунутий, як Коболєв, але чим займається - невідомо.
Так ось, "Нафтогаз" - це цілком комерційні структури. Це історія про величезний роздутий штат із наглядовою радою та правлінням, що отримують величезні зарплати та премії.
Звісно, пан Жумаділов пише, що комісійні його Агенція матиме символічні, а штат - дуже малий. Лише 145 осіб замість 70-ох, що наразі працюють у Міноборони. Будуть "претензійна-позовна діяльність, запобігання корупції, фінансовий та безпековий комплаєнс, управління ризиками". Власне, у чому проблема? Якщо «Нафтогазу» вдалося, чому не вдасться тут? Є сотня відносно чесних способів роздути не лише штат, а і бюджет. Хто зможе зупинити? Адже усе чесно: незалежна комерційна структура, сидить на відсотках від обертів.
Та головне, бізнес не у тому, щоб отримувати комісію. Бізнес у контролі потоків. Агенція може заробляти мінімум, але мати величезний вплив, визначаючи, куди спрямовуються гроші. З ким підписувати контракт на харчування військових? Де виготовляти форму? Де купувати пальне? Ну і так далі. У таких структурах може геть не бути корупції у низових та середніх ланках. Лише нагорі прийматимуть ті рішення, які потрібні. Контролю – жодного.
Ну і нарешті п'ята небезпека.
- Аудит агенції провести набагато складніше, ніж аудит департаменту у міністерстві.
Справа не лише у тому, що КРУ (чи як воно там зараз зветься?) та Рахункова палата - це лише назви. НАК "Нафтогаз" вони, наприклад, не перевіряли - бо для аудиту "Нафтогазу" залучали приватні аудиторські компанії. Так само, я впевнений, може зробити і Арсен Жумаділов. Нащо йому ті чиновники? Він залучить "Велику четвірку". Наприклад тих, хто готували позитивні аудиторські висновки для Коболєва у "Нафтогазі" чи для Коломойського у "ПриватБанку" напередодні націоналізації. Феномен там такий, що аудитори підпишуть те, що треба. Я жодного разу не бачив, аби вони влаштовували викриття.
Як я казав, справа не лише в аудиті. Головна ідея створення Агенції – це позбутися тих самих активістів, громадського контролю, громадських рад. Але ж про яйця по 17 та куртки ми дізналися саме від активістів.
Коли ви чуєте це слово, треба розуміти, з ким саме маєте справу. За військові закупівлі билися геть не ті активісти з гарним манікюром, які сиділи на грантах та затикали рота опонентам Уляни Супрун. А ті, що дотичні до реалій цієї сфери.
Так, доки військові закупівлі зосереджені у міністерстві – це пекельно. Але ми бодай щось про це знаємо. Різні групи впливу змагаються за інформацію, проте суспільство від цього лише виграє.
Нам пропонують закрити цю сферу для контролю. Довірити її професійним грантоїдам, за якими начебто нікого немає. Створення Агенції дозволить закрити будь-яку інформацію, окрім гарних презентацій у стилі "Великого будівництва". Які там "керованість та прозорість"? Покажіть мені активістів, що аналізують діяльність "Медзакупівель" чи "Великого відновлення". Немає їх? А ви знаєте, чому?
Подивіться звіти "Медзакупівель". Чи можете ви зрозуміти з них, що там немає корупції?
Отже. У дописі Арсена Жумаділова ще є чого критикувати. І єдиний критерій найнижча ціна (вже проходили із турнікетами). І чергові реформи закупівлі харчування для військових, з якої лише щойно вибили кількох найбільш корупційних гравців. Але повторюсь – то не так важливо.
Найважливіше те, що військові закупівлі України сховають за гарним парканом із євроремонтом та зображенням Грети Тумберг на стінці. На будь-які реальні запитання вмикатимуть істерики ботів у Фейсбуці, у стилі Уляни Супрун. Що відбуватиметься за тим парканом, ми ніколи не дізнаємося.
А тепер накладіть на усе це ті факти про поїздки до Криму та російський паспорт дружини Жумаділова. Дайте самі собі відповідь, чи будуть оборонні закупівлі України у безпеці?