Темний бік літератури: Мілана Дарк та феномен дарк-романів
0
25
У світі, де література прагне не лише розважати, а й глибоко зачіпати найпотаємніші струни людської психіки, особливе місце посідає жанр дарк-роману (Dark Romance). Це потужна течія, що сміливо досліджує табуйовані теми, складні, а часом і деструктивні стосунки, балансуючи на межі емоційного дискомфорту та захоплюючої драми.
Світова популярність дарк-романів зростає з кожним роком, привертаючи мільйони читачів, які шукають інтенсивних переживань, психологічної глибини та нешаблонних сюжетів. В Україні цей жанр також динамічно розвивається, знаходячи свого читача і формуючи унікальний голос.
Однією з популярних представниць цього напрямку в українській літературі є Мілана Дарк. Вона не боїться занурюватися у пітьму, висвітлюючи теми, які багато хто воліє обходити, і створюючи персонажів, чия неоднозначність викликає гаму суперечливих емоцій. Сьогодні маємо унікальну можливість зазирнути у світ творчості Мілани, щоб дізнатися, що надихає її на створення відвертих і гостросюжетних історій, як вона працює зі складними темами та що чекає на дарк-роман в українському літературному просторі.
Мілана Дарк — українська авторка дарк-романів та психологічної романтики. У своїх історіях вона поєднує емоційну глибину, драматизм і правдивість людських почуттів, створюючи сильні, суперечливі та дуже живі сюжети.
Мілано, як давно ви зрозуміли, що дарк-роман – це той жанр, у якому хотіли б писати? Тобто коли і з чого почалася ваша літературна діяльність?
Я не вибирала дарк-роман. Він сам прийшов у моє життя. Моя літературна діяльність почалась тоді, коли я вперше написала сцену, де любов була не ідеальною, а правдивою: з болем, конфліктами, напругою, заборонами. І я відчула, що це моє. Мені завжди було замало «солодких» романів. Я хотіла говорити про почуття, які люди зазвичай ховають: одержимість, страх втратити, боротьбу характерів, владу над серцем іншого. У темряві є глибина, сміливість і чесність. І саме це я й шукаю в історіях. Тому дарк-роман — це не просто жанр. Це спосіб показати любов такою, якою вона буває насправді. І саме з цього почалася моя творчість.
Чи довго обирали псевдонім?
«Мілана Дарк» з’явилась у той момент, коли стало ясно, що мої історії про пристрасть, межі й темні куточки людської душі. Мені хотілося обрати ім’я, яке звучить м’яко, але залишає після себе натяк на щось заборонене й глибоке. Так, власне і народилася Мілана Дарк.
З якого твору почалося ваше знайомство з дарк-романом?
Знайомство з дарк-романом у мене почалося з Коллін Гувер. Після її книг я вперше зрозуміла, що романтика може бути не тільки красиво-ніжною, а й жорсткою, травматичною, і навіть болісною, але при цьому надзвичайно правдивою.
Чи насправді такий темний дарк-роман, що його «бояться» більше, ніж трилер, містику, горор?
Я не вважаю, що дарк-роману «бояться» більше, ніж трилерів чи горорів. Швидше, це інший тип страху. У трилері лякає небезпека. У горорі є щось нереальне. А дарк-роман може лякати тим, що він занурює у дуже реальні, складні емоції та непрості стосунки. Для когось це чесність, для когось ніби виклик, а для когось — територія, яку не хочеться досліджувати. І це нормально, бо кожен обирає той рівень глибини, який йому комфортний. Дарк-роман не страшніший. Він просто відвертіший.
Яку роль, на вашу думку, дарк-роман відіграє у світовій та українській літературі? Чи може він бути способом безпечно дослідити табуйовані теми?
Я вважаю, що дарк-роман має своє важливе місце, бо він дозволяє торкатися тем, про які часто мовчать. У ньому можна безпечно пережити складні емоції, подивитися на стосунки з іншого боку й краще зрозуміти себе. Це щось більше про чесність. І саме тому цей жанр потрібний як світовій, так і українській літературі.
Дарк-романи відчиняють двері куди?
Я думаю, що дарк-романи відчиняють двері туди, куди ми зазвичай не заглядаємо. У наші страхи, слабкості, заборонені бажання, складні почуття. Вони дозволяють побачити себе з іншого боку і зрозуміти, чому ми відчуваємо так, а не інакше.
Три найтемніші дарк-романи, які ви читали.
Якщо говорити про справді темні й знакові дарк-романи, які сформували жанр і моє ставлення до нього, я б виділила такі:
Пенелопа Дуглас — «Збоченець»Книга, яка стала для багатьох точкою входу в жанр. Тут і психологічний тиск, і одержимість, і атмосфера, що стискає легені. Це та темрява, яка магнетизує.
Т. М. Фрейзер — «Король»Брутальний, грубий, але відверто емоційний роман. Він показує темний бік кохання та ті внутрішні рани, які роблять героїв такими небезпечними й такими живими.
Скарлетт Сент-Клер — «Дотик темряви»Міфологічний, похмурий та глибокий. Темний роман із красивою атмосферою. Тут і влада, тіні, спокуса й вибір, який завжди має ціну.
Який свій роман ви б насамперед порадили прочитати тим, хто сьогодні вперше дізнався про Мілану Дарк?
Якщо людина вперше знайомиться з моєю творчістю, я раджу почати з «Після тієї ночі».
Це історія, у якій зібрано все, що мене визначає як авторку. Емоції на межі, сильні характери, заборонена хімія, психологічний тиск, вибір між болем і коханням, між минулим і теперішнім. У цьому романі є темрява, є ніжність, є внутрішня боротьба, і є та напруга, за яку читачі люблять дарк. Він водночас щирий і жорсткий, красивий і болючий.
Чи є у вас ідеальний час, місце, умови, які особливо надихають писати?
У мене немає чогось на кшталт «ритуалу письменника». Я можу писати будь-де, якщо всередині є настрій і сцена вже дозріла в голові. Але, якщо чесно, найчастіше мене «накриває» ввечері або пізно вночі, коли навколо тихо. Коли всі емоції за день влягаються, а думки стають більш яскравішими. І саме тоді народжуються найвідвертіші моменти між героями. Мені не потрібна ідеальна атмосфера, достатньо повного занурення в історію. Я можу писати на кухні, у ліжку, у транспорті, якщо між героями в мене всередині вже почався діалог, я просто сідаю і записую.
Робота над яким романом запам’яталася вам найбільше і чому?
З усіх моїх книг найбільше мені запам’яталася робота над «Дружиною мого брата». Це був роман, який вимагав багато емоційної чесності. Бо історія складна, суперечлива і дуже психологічна. Писати Софію, Владислава і Антона було непросто, бо всі троє мають свої травми та мотиви, і їхні стосунки не можна назвати простими чи однозначними. Це той тип сюжету, де доводиться постійно балансувати між темрявою й людяністю. Саме тому цей роман і запам’ятався найбільше. Бо він змусив мене вийти за межі комфортного й заглибитись у теми, які зазвичай не озвучують вголос.
Про що ваші дарк-романи?
Мої дарк-романи — про складні стосунки і справжні емоції. Про людей, які не ідеальні, але чесні у своїх почуттях. Про кохання, яке часто починається не з ніжності, а з конфлікту, болю чи внутрішньої боротьби.
Чи впливала думка ваших читачів на поворот сюжету? Який відгук / коментар вам найбільше запам’ятався і як ставитеся до критики ваших творів?
Так, читачі на мене впливають, але не в тому сенсі, що змінюють сюжет. Їхні емоції, коментарі, реакції показують, які сцени спрацювали, а де потрібно додати більше глибини. Але історію я завжди веду сама. Найбільше запам’ятався дуже простий коментар читачки: «Я прочитала розділ і зрозуміла себе краще». Мені здається, це найцінніше, що може почути автор, — коли історія комусь допомагає хоча б трошки. До критики ставлюся спокійно: не всім має подобатися те саме. Головне, що мої історії знаходять своїх людей.
Як ви створюєте хімію та зв’язок між персонажами у ситуаціях, де стосунки починаються з конфлікту, а не з порозуміння?
Хімію між героями я будую на напрузі. Коли стосунки починаються з конфлікту, персонажі показують справжні емоції, і саме це робить зв’язок між ними сильним. Я даю героям час посваритись, зіткнутися характерами, сказати щось різке і в цих моментах починає з’являтися справжня цікавість одне до одного. Хімія виникає тоді, коли вони вже не можуть бути байдужими.
У чому сила і слабкість ваших героїнь?
Сила моїх героїнь — у їхній здатності підніматися після падінь. Вони можуть боятися, помилятися, злитися, але все одно йдуть вперед. Їхня слабкість — у тому, що вони люблять надто сильно. Іноді це ранить, іноді рятує, але саме це робить їх живими.
Чи є, якщо немає, чи плануєте видання своїх романів? Ви, ваша творчість і українські / зарубіжні видавництва.
Поки мої книги не видані у паперовому форматі, але я дуже хочу цього в майбутньому. Я відкрита до співпраці з українськими й навіть зарубіжними видавництвами. Головне, щоб історії залишилися такими, як я їх задумала. Тому видання — це питання часу. І я вірю, що момент обов’язково настане.
Чи надсилали рукописи у видавництва, можливо, брали участь у конкурсах?
Поки що не надсилала свої рукописи у видавництва й не брала участі у конкурсах.
Спершу хотіла збудувати свою аудиторію на платформах і зрозуміти, який напрямок розвитку для мене найближчий. Але ідею паперового видання розглядаю і дуже відкрита до можливостей у майбутньому.
Ваші побажання читачам порталу Експеримент.
Хочу побажати вам читати те, що робить вас щасливими. Не бійтеся історій, які змушують переживати, хвилюватися чи навіть злитися — це означає, що книга доторкнулася до живого. Дякую, що відкриваєте нових авторів і даєте шанс новим жанрам. Мені дуже приємно, що мої історії можуть бути частиною вашого життя. Бережіть себе і свою любов до книжок.
Цікава інформація про Мілану Дарк:
3 людини, які надихають:
Коллін Гувер
Пенелопа Дуглас
Крістофер Нолан
5 речей, які викликають посмішку:
Коли сцена сама складається в голові
Кавовий аромат
Добрий коментар від читача
Сніг за вікном
Те, що редакція «Експеримент» запросила мене на інтерв’ю
5 улюблених міст України:
Львів
Київ
Житомир
Хмельницький
Івано-Франківськ
Улюблений колір:
Темно-бордовий
Хобі:
Писати
Читати психологічні романи
Створювати атмосферні візуали для книг
Мілано, велике спасибі за надзвичайно цікаву розмову! Ми щиро вдячні, що ви знайшли час відповісти на наші запитання та поділитися своїми думками і досвідом у світі літератури.
Було дуже приємно познайомитися ближче з вами та світом ваших дарк-романів.
Бажаємо вам невичерпного натхнення, нових захоплюючих ідей і мільйонів вдячних читачів! Нехай ваш наступний роман буде ще більш успішним та резонансним!
Світова популярність дарк-романів зростає з кожним роком, привертаючи мільйони читачів, які шукають інтенсивних переживань, психологічної глибини та нешаблонних сюжетів. В Україні цей жанр також динамічно розвивається, знаходячи свого читача і формуючи унікальний голос.
Однією з популярних представниць цього напрямку в українській літературі є Мілана Дарк. Вона не боїться занурюватися у пітьму, висвітлюючи теми, які багато хто воліє обходити, і створюючи персонажів, чия неоднозначність викликає гаму суперечливих емоцій. Сьогодні маємо унікальну можливість зазирнути у світ творчості Мілани, щоб дізнатися, що надихає її на створення відвертих і гостросюжетних історій, як вона працює зі складними темами та що чекає на дарк-роман в українському літературному просторі.
Мілана Дарк — українська авторка дарк-романів та психологічної романтики. У своїх історіях вона поєднує емоційну глибину, драматизм і правдивість людських почуттів, створюючи сильні, суперечливі та дуже живі сюжети.
Мілано, як давно ви зрозуміли, що дарк-роман – це той жанр, у якому хотіли б писати? Тобто коли і з чого почалася ваша літературна діяльність?
Я не вибирала дарк-роман. Він сам прийшов у моє життя. Моя літературна діяльність почалась тоді, коли я вперше написала сцену, де любов була не ідеальною, а правдивою: з болем, конфліктами, напругою, заборонами. І я відчула, що це моє. Мені завжди було замало «солодких» романів. Я хотіла говорити про почуття, які люди зазвичай ховають: одержимість, страх втратити, боротьбу характерів, владу над серцем іншого. У темряві є глибина, сміливість і чесність. І саме це я й шукаю в історіях. Тому дарк-роман — це не просто жанр. Це спосіб показати любов такою, якою вона буває насправді. І саме з цього почалася моя творчість.
Чи довго обирали псевдонім?
«Мілана Дарк» з’явилась у той момент, коли стало ясно, що мої історії про пристрасть, межі й темні куточки людської душі. Мені хотілося обрати ім’я, яке звучить м’яко, але залишає після себе натяк на щось заборонене й глибоке. Так, власне і народилася Мілана Дарк.
З якого твору почалося ваше знайомство з дарк-романом?
Знайомство з дарк-романом у мене почалося з Коллін Гувер. Після її книг я вперше зрозуміла, що романтика може бути не тільки красиво-ніжною, а й жорсткою, травматичною, і навіть болісною, але при цьому надзвичайно правдивою.
Чи насправді такий темний дарк-роман, що його «бояться» більше, ніж трилер, містику, горор?
Я не вважаю, що дарк-роману «бояться» більше, ніж трилерів чи горорів. Швидше, це інший тип страху. У трилері лякає небезпека. У горорі є щось нереальне. А дарк-роман може лякати тим, що він занурює у дуже реальні, складні емоції та непрості стосунки. Для когось це чесність, для когось ніби виклик, а для когось — територія, яку не хочеться досліджувати. І це нормально, бо кожен обирає той рівень глибини, який йому комфортний. Дарк-роман не страшніший. Він просто відвертіший.
Яку роль, на вашу думку, дарк-роман відіграє у світовій та українській літературі? Чи може він бути способом безпечно дослідити табуйовані теми?
Я вважаю, що дарк-роман має своє важливе місце, бо він дозволяє торкатися тем, про які часто мовчать. У ньому можна безпечно пережити складні емоції, подивитися на стосунки з іншого боку й краще зрозуміти себе. Це щось більше про чесність. І саме тому цей жанр потрібний як світовій, так і українській літературі.
Дарк-романи відчиняють двері куди?
Я думаю, що дарк-романи відчиняють двері туди, куди ми зазвичай не заглядаємо. У наші страхи, слабкості, заборонені бажання, складні почуття. Вони дозволяють побачити себе з іншого боку і зрозуміти, чому ми відчуваємо так, а не інакше.
Три найтемніші дарк-романи, які ви читали.
Якщо говорити про справді темні й знакові дарк-романи, які сформували жанр і моє ставлення до нього, я б виділила такі:
Пенелопа Дуглас — «Збоченець»Книга, яка стала для багатьох точкою входу в жанр. Тут і психологічний тиск, і одержимість, і атмосфера, що стискає легені. Це та темрява, яка магнетизує.
Т. М. Фрейзер — «Король»Брутальний, грубий, але відверто емоційний роман. Він показує темний бік кохання та ті внутрішні рани, які роблять героїв такими небезпечними й такими живими.
Скарлетт Сент-Клер — «Дотик темряви»Міфологічний, похмурий та глибокий. Темний роман із красивою атмосферою. Тут і влада, тіні, спокуса й вибір, який завжди має ціну.
Який свій роман ви б насамперед порадили прочитати тим, хто сьогодні вперше дізнався про Мілану Дарк?
Якщо людина вперше знайомиться з моєю творчістю, я раджу почати з «Після тієї ночі».
Це історія, у якій зібрано все, що мене визначає як авторку. Емоції на межі, сильні характери, заборонена хімія, психологічний тиск, вибір між болем і коханням, між минулим і теперішнім. У цьому романі є темрява, є ніжність, є внутрішня боротьба, і є та напруга, за яку читачі люблять дарк. Він водночас щирий і жорсткий, красивий і болючий.
Чи є у вас ідеальний час, місце, умови, які особливо надихають писати?
У мене немає чогось на кшталт «ритуалу письменника». Я можу писати будь-де, якщо всередині є настрій і сцена вже дозріла в голові. Але, якщо чесно, найчастіше мене «накриває» ввечері або пізно вночі, коли навколо тихо. Коли всі емоції за день влягаються, а думки стають більш яскравішими. І саме тоді народжуються найвідвертіші моменти між героями. Мені не потрібна ідеальна атмосфера, достатньо повного занурення в історію. Я можу писати на кухні, у ліжку, у транспорті, якщо між героями в мене всередині вже почався діалог, я просто сідаю і записую.
Робота над яким романом запам’яталася вам найбільше і чому?
З усіх моїх книг найбільше мені запам’яталася робота над «Дружиною мого брата». Це був роман, який вимагав багато емоційної чесності. Бо історія складна, суперечлива і дуже психологічна. Писати Софію, Владислава і Антона було непросто, бо всі троє мають свої травми та мотиви, і їхні стосунки не можна назвати простими чи однозначними. Це той тип сюжету, де доводиться постійно балансувати між темрявою й людяністю. Саме тому цей роман і запам’ятався найбільше. Бо він змусив мене вийти за межі комфортного й заглибитись у теми, які зазвичай не озвучують вголос.
Про що ваші дарк-романи?
Мої дарк-романи — про складні стосунки і справжні емоції. Про людей, які не ідеальні, але чесні у своїх почуттях. Про кохання, яке часто починається не з ніжності, а з конфлікту, болю чи внутрішньої боротьби.
Чи впливала думка ваших читачів на поворот сюжету? Який відгук / коментар вам найбільше запам’ятався і як ставитеся до критики ваших творів?
Так, читачі на мене впливають, але не в тому сенсі, що змінюють сюжет. Їхні емоції, коментарі, реакції показують, які сцени спрацювали, а де потрібно додати більше глибини. Але історію я завжди веду сама. Найбільше запам’ятався дуже простий коментар читачки: «Я прочитала розділ і зрозуміла себе краще». Мені здається, це найцінніше, що може почути автор, — коли історія комусь допомагає хоча б трошки. До критики ставлюся спокійно: не всім має подобатися те саме. Головне, що мої історії знаходять своїх людей.
Як ви створюєте хімію та зв’язок між персонажами у ситуаціях, де стосунки починаються з конфлікту, а не з порозуміння?
Хімію між героями я будую на напрузі. Коли стосунки починаються з конфлікту, персонажі показують справжні емоції, і саме це робить зв’язок між ними сильним. Я даю героям час посваритись, зіткнутися характерами, сказати щось різке і в цих моментах починає з’являтися справжня цікавість одне до одного. Хімія виникає тоді, коли вони вже не можуть бути байдужими.
У чому сила і слабкість ваших героїнь?
Сила моїх героїнь — у їхній здатності підніматися після падінь. Вони можуть боятися, помилятися, злитися, але все одно йдуть вперед. Їхня слабкість — у тому, що вони люблять надто сильно. Іноді це ранить, іноді рятує, але саме це робить їх живими.
Чи є, якщо немає, чи плануєте видання своїх романів? Ви, ваша творчість і українські / зарубіжні видавництва.
Поки мої книги не видані у паперовому форматі, але я дуже хочу цього в майбутньому. Я відкрита до співпраці з українськими й навіть зарубіжними видавництвами. Головне, щоб історії залишилися такими, як я їх задумала. Тому видання — це питання часу. І я вірю, що момент обов’язково настане.
Чи надсилали рукописи у видавництва, можливо, брали участь у конкурсах?
Поки що не надсилала свої рукописи у видавництва й не брала участі у конкурсах.
Спершу хотіла збудувати свою аудиторію на платформах і зрозуміти, який напрямок розвитку для мене найближчий. Але ідею паперового видання розглядаю і дуже відкрита до можливостей у майбутньому.
Ваші побажання читачам порталу Експеримент.
Хочу побажати вам читати те, що робить вас щасливими. Не бійтеся історій, які змушують переживати, хвилюватися чи навіть злитися — це означає, що книга доторкнулася до живого. Дякую, що відкриваєте нових авторів і даєте шанс новим жанрам. Мені дуже приємно, що мої історії можуть бути частиною вашого життя. Бережіть себе і свою любов до книжок.
Цікава інформація про Мілану Дарк:
3 людини, які надихають:
Коллін Гувер
Пенелопа Дуглас
Крістофер Нолан
5 речей, які викликають посмішку:
Коли сцена сама складається в голові
Кавовий аромат
Добрий коментар від читача
Сніг за вікном
Те, що редакція «Експеримент» запросила мене на інтерв’ю
5 улюблених міст України:
Львів
Київ
Житомир
Хмельницький
Івано-Франківськ
Улюблений колір:
Темно-бордовий
Хобі:
Писати
Читати психологічні романи
Створювати атмосферні візуали для книг
Мілано, велике спасибі за надзвичайно цікаву розмову! Ми щиро вдячні, що ви знайшли час відповісти на наші запитання та поділитися своїми думками і досвідом у світі літератури.
Було дуже приємно познайомитися ближче з вами та світом ваших дарк-романів.
Бажаємо вам невичерпного натхнення, нових захоплюючих ідей і мільйонів вдячних читачів! Нехай ваш наступний роман буде ще більш успішним та резонансним!