Народ про прОклятого пса Мазепу
(с)
Дума про Палѣя и Мазепу.
Ой ты гадаешъ, Мазепо, ты гадаешъ измѣняти,
Ой ты хочешъ, ты хочешъ Царя одступати!
Ой ты гадаешъ, Мазепо, въ пень Москву рубати,
А самъ хочешъ да на столицѣ царемъ царствовати!
Ой що взмовить Гетьманъ Мазепа къ Палѣю Семену:
- Ой Палѣю, Палѣю Семене! Чи не зрадишъ ты мене?
"Ой якъ же я маю, Гетьмане Мазепо, тебе изражати,
"Коли ты будешъ, Гетьмане Мазепо, добре починати."
- Я думаю, Палѣю Семене! въ пень Москву рубати,
А сам хочу да на столицѣ царемъ царствовати! -
"Впередъ-же ты будешъ, Гетьмане Мазепо, у стовба стояти,
А нêжъ будешъ на столицѣ царемъ царствовати."
Ой не знавъ, не знавъ проклятый Мазепа якъ Палѣя зазвати;
Ой ставъ же, ставъ проклятый Мазепа на бенкетъ запрошати.
- Ой прiѣдь, прiѣдь, Палѣю Семене!
Да на бенкетъ до мене! -
Ой скоро Палѣнко Семенъ зъ своимъ вôйськомъ прiѣзжае,
Ой такъ скоро проклятый Мазепа чашу меду высылае.
Ой пье Палѣй, ой пье Семенъ да головоньку клонить,
А Мазепинъ чура Палѣю Семену кайданы готовить.
Ой пье Палѣй, ой пье Семенъ, изъ нôгъ извалився,
Барзо тому Гетьманъ Мазепа стоя звеселився.
Ой якъ крикне проклятый Мазепа на свои гайдуки:
- Ой вôзьмѣте Палѣя Семена да у тѣсныи руки! -
Ой якъ крикне проклятый Мазепа на свои лейтары:
- Ой вôзьмѣте Палѣя Семена закуйте въ кайданы!
Ой якъ крикне проклятый Мазепа на свою вôзницю:
- Ой вôзьмѣте Палѣя Семена да вкиньте въ темницю!
Не давъ Гетьманъ Палѣю Семену ни пити на ѣсти,
Докôль не выславъ проклятый Мазепа на столицю листы.
- Отто-жъ тобѣ, промовляе, Царю! есть Палѣй измѣнникъ!
Вôнъ тебе хоче вже одступати, въ пень Москву рубати,
А самъ хоче да на столицѣ царемъ царствовати. -
Обôзветься Палѣй Семенъ зъ темнои темници:
"Бреше, бреше проклятый Мазепа въ Царя на столицѣ!
Отже-жъ тобѣ, да праведный Царю! самъ Гетьманъ измѣнникъ,
Вôнъ тебе хоче вже одступати, въ пень Москву рубати,
А самъ хоче да на столицѣ царемъ царствовати."
Ой що взмовлять мосцивыи паны до праведна Царя:
Выпускай ты, да праведный Царю, Палѣя зъ темницû,
А то будуть бусурманы Шведы на твоêй столицѣ.
Да ще хмѣль, да ще зелененькiй на тычину не звився,
А вже Палѣй пôдъ Полтавою изъ Шведомъ побився.
Да ще хмѣль, да ще зелененькiй головокъ не зхиливъ,
А вже Палѣй пôдъ Полтавою и Шведôвъ побивъ.
Ой кликне, покликне да Король Шведськiй, на гарматѣ стоя:
"Втêкаймо скорѣйшь, Гетьмане Мазепо, зъ Полтавського поля!" -
Тогди" воны утекали усѣ зъ-пôдъ Пôлтавы...
Богдай воны не дôждали биться зъ козаками!
М.Максимович "Украинскiя народныя пѣсни", Москва, 1834 г., стр.57-60
http://www.archive.org/details/ukrainskiianarod01maksuoft
***
Пѣсня про Мазепу.
Мазепо Гетьмане, израдливый Пане!
Злее починаешъ, зъ Шведомъ накладаешъ
И на Царя Восточного руки пôдôймаешъ.
Пôднявъ еси Орду, изробивъ тревогу! -
А при тôй измѣнѣ бувъ Кочубей да Искра:
Пôшли-жъ воны зъ-пôдъ Полтавы да до Царя знишка.
А Царь вѣры не дôнявъ, до Мазепы одôславъ:
Скоро-жъ ûхъ Мазепа взрѣвъ - барзо звеселився;
А Кочубей изъ Искрою слёзами облився.
Усѣ Паны Сенаторы, усѣ бенкетъ мали;
Кочубея-жъ изъ Искрою барзо забували.
Тôльки ты ихъ не забувъ, Миргородскiй Пане,
Що Кочубей изъ Искрою за Вкраину стали! -
У Кiевѣ на Подолѣ порубаны груши;
Погубивъ-же песъ Мазепа невинныя души!
Ой выгорѣвъ весь Батуринъ, зôсталася хата;
Да вже-жъ твоя, псе Мазепо, и душа проклята.
Бувъ у тебе, псе Мазепо, одинъ хлопець Нѣмецъ....
Пôшло-жъ твое, псе Мазепо, усе добро нивець!
М.Максимович "Украинскiя народныя пѣсни", Москва, 1834 г., стр.110-111
http://www.archive.org/details/ukrainskiianarod01maksuoft
***
Солодким медом да солодким вином кубки наповняли,
А й у той час Сем[ена] П[алія] й на бенкет зазвали.
Ой як крикн[ув] пес М[азепа] на свої лейтари —
Возьміть, возьм[іть] С[емена] П[алія] й забийте в кайдани.
Ой забив же у кайдани да вкинув в темни[цю],
А сам їде пес Мазепа к осуд[ару] на столицю.
Не я ж тобі, велик осудару, не я тобі змєна,
Змєна ж тобі, велик осудару, [в]ід Пал[ія] Семена.
Ой як зійшов П[алій] С[емен] на високу могилу —
Стійте, молодці, не лякайтесь, ще ж я не загинув.
Ой як крикнув да великий сударь сидя на столиці,
Біжіть, біжіть, випускайте Палія з темниці,
Нехай біжить, не пускає шведа на столицю.
Ой як зійшов П[алій] С[емен] на високу могилу —
Стійте, молодці, не лякайтесь, ще ж я не загинув.
Ой іще хміль зелененький з землі витикався,
А вже Палій Семен з шведом войовався.
Ой уже хміль зелененький з тичини додолу,
Не пускає С[емен] П[алій] а шв[еда] додому.
***
Під городом під Солидоном
Мазепа гуляє,
Палія Семена на охоту визиває.
Став Семен Палій на охоту прибувати,
Став його проклятий Мазепа медом, вином частовати,
А не знав же Палій Семен, як слави зажити,
Велів вистрілити з ломової пушки двічі.
Сунулась превражая орда осою у вічі,
Крикнув, покрикнув превражий Мазепа на свої янчари:
Возьміть, возьміть Палія Семена да залийте в кайдани.
Взяли, взяли Палія Семена да залили в темницю,
А сам побіг, проклятий Мазепа, аж до царя на столицю.
Казав єси, милостивий царю, що Семен Палій не змінщик,
А Семен Палій хотів шведа піднять да Москву в пень вирубать.
А крикнув-покрикнув Семен Палій, сидячи в темниці:
Брешеш ти, проклятий Мазепа, хоть ти в царя на столиці.
[Н]е чути вражого Мазепи, з столиці не чути,
Тільки чути Палія Семена, [що] сидить у темниці.
Пропала Мазепина слава, навіки пропала,
А Палієві Царство Небесне і довічная слава.
Из записей народного творчества Т.Г.Шевченко:
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev512.htm