«The роз(D)ум» Анни Куницької : рецензія Діни Горбенко
Поетична збірка Анни Куницької «The роз(D)ум» є другим творчим проєктом авторки. Більш глибоким, більш доповненим, більш щирим… Адже тут уже до набутого життєвого досвіду, який окреслювався, скоріше, гроном романтичних нот (ідеться про збірку «The Стіх»), додано і солодку ностальгію зі щемливим післясмаком, і заклик до гуманності, і висвітлення чіткого та пильного погляду митця — не спостерігача, а митця-просвітителя. Так, саме просвітителя, адже читач бачить чи ж то уявляє навколишню дійсність крізь призму бачення ліричного героя. І це доволі сильна, абсолютно зрозуміла позиція: виявити суть як таку, нести світло в душі, не боятися прийняти удар, але при цьому вірити в добро і справедливість:
«Майстерність необхідна скрізь —
в емоціях, у побуті, в житті.
І обережність, щоб убрід не йти
й на себе не накликати біди».
Щоб жити — потрібно вірити у добро і сіяти його у своїх днях, інакше навіщо все це?
«Я чекаю на пташину, яка радість носить,
на своїх могутніх крилах
щастя й долю носить».
Збірка ілюстрована самою Анною Куницькою, і цей тандем філософської лірики, багатої метафорами та щедро приправленої авторськими афоризмами, із ілюстраціями створеними самою поетесою, що якнайчіткіше передають картинку з її власної уяви, — хід, який, певно, хотіли б повторити чимало митців.
Таку книгу вдвічі приємніше листати. Малюнки манять зір, ілюстрації шепочуть своє щось, а поетичні рядки кличуть у незвідане. Читач ніби вчиться відчувати заново, долає страх заглибитися у своє потаємне, дати чесну відповідь на запитання, яке зависло в повітрі: все одно — від себе не втечеш.
Лірична героїня пані Анни смикає за невидимі ниточки, які тягнуться до нашого серця, душі… От і не радить поезія пані Куницької тікати — зупинись, послухай себе, відчуй, люби:
«Не зрадь себе. Не зраджуй душу.
Аби ніщо тебе не мучило,
твори по совісті своїй».
Дійсно, глибокий, вдалий для розуміння і багатоплановий текст. Так тонко переплелися у мотивах філософія, людиноцентризм та інтимна лірика. Ми — це вічний пошук.Серед мотивів загальних є чимало й особистісних переживань: «Не терпіть», «Час», «Зламаний дзвоник». По-особливому ніжно і приємно огортають душу твори «Щасливе дитинство», «Зірочка».
Неможливо не згадати надважливі соціально-історичні теми, до яких не лишилася осторонь авторка. Вони пройшли через серце і знайшли своє висвітлення у роботах: «Памʼяті жертв Голодомору», «Повітряна тривога», «Памʼяті жертв Освенціму», «Сум» , "Захисникам України".
Підсумувати хочеться побажанням-закликом, яке стосується усіх нас без винятку. От якби кожен дослухався:
«Замислюйтесь над кожним словом!
Ним можна вбити або навіть розіпʼяти.
Спалити й воскресити можна,
а потім доживати в каятті».
Ну як тут не згадати вічного «І спочатку було Слово…» чи «Ну що б, здавалося, слова?..»
Думайте своїми словами правильно. Промовляйте їх обдумано.Дяка авторці Анні Куницькій за дійсно вагомий презент творчості в руках читача, втілений у книзі «The роз(D)ум», який проситься у саму душу… Ознайомитися з творами Анни Куницької можна на сторінках поетеси в соціальних мережах.
З повагою та вдячністю — Діна Горбенко, редакторка, журналістка, поетка