У Сумах поставили виставу для поціновувачів психологічних лабіринтів

Сумський театр для дітей та юнацтва презентував нову репертуарну виставу «Вакансія для сучого сина».

Спектакль створено за всесвітньовідомою п’єсою каталонського драматурга та сценариста Жорді Гальсерана «Метод  Ґронгольма». З назви зрозуміло, що мова іде про аудиторію дорослих глядачів.

Переклад на українську, постановка та музичне оформлення — Ігор Азаров, режисер, якого було запрошено саме для роботи над цією виставою. Сценографія – заслужений художник Едуард Ледньов. Костюми – Ольга Ледньова. Художник по світлу – Володимир Гайсинський.

Дійові особи та виконавці

Мерседес – Ангеліна Адлер

Карлос – Станіслав Сахно

Фернандо – Андрій Науменко

Енріке – Сергій Сидоренко

Сюжет

Дійство являє собою драматургічну тямучку у жанрі психологічного квесту. Події відбуваються в офісі однієї з престижних фірм, де збираються кілька претендентів на вакантне керівне місце з високою заробітною платою. Згодом з’ясовується, що не всі вони претенденти, серед них присутні й люди з іншими функціями та завданнями. З цього моменту глядач починає бути одночасно детективом та естетом.

Задля збереження інтриги детективну частину ми залишимо на час вашого візиту до театру. А ось обговорювати та смакувати естетичну складову нам ніщо не заважає й зараз.

Гра у грі

Автор п’єси та режисер пропонують акторам такі обставини, потрапляючи у які виконавці мають грати людей, що в цей час зображають когось іншого, а не себе. У підсумку виходить така собі друга похідна від власної особистості. І кожен з акторів у цій ситуації проявляється по-своєму. Сергій Сидоренко, наприклад, на відміну від Станіслава Сахно, а ще більше Андрій Науменко…

Хоча ні. Тут ми почнемо вже розкривати таємниці сюжету. Тому повідомимо лише власне враження — якими на диво різними можуть бути три чоловіка в офісних костюмах, які претендують на одну й ту ж посаду.

Окремо виділимо елегантно та вишукано подані автором костюмів та режисером ніжки красуні Ангеліни Адлер, виконавиці ролі Мерседес. До речі, у виставі Ангеліна грає ще ту стерву, і це філософські контрастує з її янгольською зовнішністю. Хоча, правду кажучи, жодного з учасників ситуації неможливо назвати позитивним персонажем. Більше того, у підсумку, якщо не найсимпатичнішім, то принаймні самим чесним, виявляється якраз той, хто спочатку видається відверто неприємним типом.

Підказки

Зазвичай у детективі автор завжди залишає купу слідів та натяків, які у момент розв’язки починають здаватися очевидними підказками. Але тільки, так би мовити, апостеріорі. В нашій виставі взагалі дія починається з підказки – мова про пролог-пантоміму з натяком, що зараз буде щось на кшталт театру масок.

У деяких епізодах актори навмисне форсують емоції персонажів, але навмисність стає очевидною лише коли з’ясовується, що  в цей момент персонажі свідомо дурили оточуючих. Втім, після першого такого повороту уважний глядач теж входить у гру і розуміє, коли це актор у ролі, а де у ролі вже персонаж актора. Принаймні, вважає, що розуміє.

Зміст

Вистава «Вакансія для сучого сина» не йшла б у більше ніж 50 країнах світу і по її драматургічній основі не знімали б кіно, якби це був просто примітивний детектив. Але ні. Тут ніби мимохідь, але досить ґрунтовно обговорюються актуальні проблеми людства: стосунки з батьками, кохання, гендерні траболи, цілі життя та мрії про щастя. І все це на тлі вельми жорсткої, якщо не жорстокої ситуації, яку класики ідеології минулого називали «звірячим оскалом капіталізму» — саме в таких екстремальних обставинах опиняються наші претенденти на високооплачувану роботу. Фінал дії взагалі вийшов метафоричним. Глядачу все зрозуміло і водночас нічого неясно. Ну тобто все як у житті.

Якщо далі зробити крок у напрямку узагальнень, алюзій та аналогій, то вистава, власне, про те, що ми не тільки мешканці, але й творці світу, де важко відділити фальш від правди. А ще це щось схоже на Страшний суд в мініатюр, коли судді про тебе знають набагато  більше, ніж ти очікуєш.

Директор

У якості адміністративно-ліричного відступу зазначимо, що директором Театру для дітей та юнацтва з літа 2022 року року працює Микола Юдін. Як хто не в курсі, це та сама людина, яка привела колектив театру драми та музичної комедії імені Щепкіна до звання національного. І тепер, побачивши Миколу Михайловича у ділі на новій посаді, ми подумали про «театр Юдіна» – не у сенсі власності, а з точки зору фірмового почерку. Там, де директором Юдін завжди варто очікувати на несподіванки, зустрічі з молодими талановитими режисерами, виходи за рамки, сміливий експеримент, творчий неспокій, залучення та відкриття нових зірок сцени та створення комфортних ситуацій для корифеїв театру.

Прем’єра

Прем’єра вистави «Вакансія для сучого сина» відбулася 4 лютого. І пройшла з нюансом. З одного боку, ці дві з половиною години було цікаво і публіка захоплено слідкувала за розкручуванням сюжету. І тут, здавалося б, можна було б не поспішати, а насолоджуватися.

Але з іншого сторони, перед початком глядачів попередили, що у разі оголошення повітряної тривоги спектакль буде перервано і всі підуть до бомбосховища. І тому заінтригованим глядачам кортіло трохи пришвидшити дію, щоб нарешті дізнатися who is who. На цьому контрасті все і відбулося.

Джерело: медиа портал АТС creativpodiya.com

Фото: Лариса Ильченко