Мова має значення: як відбувалась русифікація України

Мова має значення! московія постійно "працювала" над русифікацією України усіма можливими методами, а методи московитів нам відомі. Про це повідомляє редакція.  Війна в Україні ідеологічна і саме час згадати усе, що робив тоталітарний режим із нашими предками. Отож, як знищували українську мову, культура та націю.  1708 р., листопад – Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців – 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено. 1720 р. – Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими. 1721 р. – Указ Петра І про цензурування українських книжок.Знищення Чернігівської друкарні. 1729 р. – Указ царя Петра ІІ, який зобов’язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження. 1755,1766,1769,1775,1786 рр. – Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки. 1764 р. – Інструкція Катерини ІІ князю О. В’яземському про посилення русифікації України,Смоленщини,Прибалтики та Фінляндії. 1769 р. – Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг. 1786 р. – Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов’янських текстів. Наказ про обов’язковість російської мови в Київській академії. 1817 р. – Закриття Києво-Могилянської академії. 1831 р. – Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні). 1847 р., 5 квітня – Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І під найсуворіший нагляд,із забороною писати й малювати, що було рівнозначне ув’язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).1862 р. – Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих. 1863 р, 18 липня – Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П.Валуєва про заборону друкування книг українською мовою. 1869, 1886 рр. – Укази царської адміністрації про доплати чиновникам російського походження в Україні за успіхи в русифікації. 1876, 18 травня – Таємний Ємський указ Олександра ІІ про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами. 1881 р. – Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою. 1888 р. – Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами. 1895 р. – Заборона українських книжок для дітей. 1907 р. – Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури. 1908 р. – Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні. 1914 р., березень – Заборонення царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т.Шевченка. 1914 р. -Указ Миколи ІІ про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру. 1921-1923 рр. – голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян. 1929 р. вересень – арешт визначних діячів української науки, культури, й УАПЦ – за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки визволення України (СВУ) та Спілки Української молоді (СУМ). 1929-1930 рр. – Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід. 1930 р., 9 березня-19 квітня – Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури,УАПЦ – за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ). 1932-33 р.р. – Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села. 1933 р. – Погром українців на Кубані. 1934-41 рр. – Знищення архітектурно-культурних пам’яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції. 1937 р., листопад – Масовий розстріл ув’язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту). 1938 р., 24 квітня – Впровадження російської мови як обов’язкової в усіх школах України. 1939-1941 рр. – Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР. 1947 р.,3 березня – Призначення Л.Кагановича першим секретарем ЦК КП (б) У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі». 1949 р. – Чергова «чистка» в КП (б) У у зв’язку з рішеннями її 16-го зїзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22175 її членів). 1954 р. 23-24 березня – 18 з’їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Cибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952-1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис.осіб). 1957-61 рр. – Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій). 1959 р.,15 жовтня – Убивство C.Бандери агентом КДБ Б.Сташинським. 1961 р., січень – Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Cпілки (Л.Лук яненко, І.Кандиба, С.Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу CРСР. Засудження Л.Лук’яненка до смертної кари. 1962 р. – Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу. 1963 р. – Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР. 1965 р., серпень-вересень – Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П.Заливаха, С.Караванський, В.Мороз, М.Осадчий, А.Шевчук та ін.). 1969 р.,червень – Лист українських політичних в’язнів (М.Гориня, І.Кандиби, Л.Лук’яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв’язнів. 1972 р., січень-травень – Друга велика хвиля арештів інтелігенції в Україні. 1972 р., травень – Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ. 1978 р., 11 листопада – Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітних школах республіки» (посилення русифікації). 1979 р., березень-жовтень – Нові арешти українських діячів в Україні: О.Бердника (6 березня), Ю.Бадзя (23 квітня), Ю.Литвина (6 серпня), М.Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув’язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії). 1979 р., 18 травня – Загадкове вбивство композитора В.Івасюка біля Львова. 1980-81 р. – Арешт українських політичних діячів С.Набоки, Л.Мілявського, Л.Лохвицької. 1983 р. – Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загально-освітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації. 1984 р. – Померли в таборах О.Тихий, Ю.Литвин, В.Марченко. 1985 р., 4 вересня – У концтаборі помер поет В.Стус. 1989 р. – Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СРСР. 1990 р., квітень – Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР. Це далеко не весь перелік знущань над української нацією. Зараз саме час зупинити це і, нарешті, перемогти. Слава Україні! Джерело: 056.ua