Анна Гринчак. Поетична Хвиля
Анна Гринчак - акторка театру російської драми ім. Лесі Українки. КиївОлена ТелігаПодорожнійТи — тiльки випадковий подорожнiйНа запашнiм, заквiтчанiм шляху. Л.МогилянськаIВiдпочинеш i пiдеш знову.Що ж, заходь до мойого дому,Щоб вином моїм рубiновимЗатопити дорожню втому.Гостре щастя, раптовним блискомМою душу до дна пропалить:Не чужий ти, а свiй i близький,Це ж на тебе я так чекала.В день звичайний розквiтне свято,Мов бузок запашний у сiчнi,I кохання, легке й крилате,Я запрагну змiнить у вiчнiсть.Ти вiдходиш вже? Що ж, не плачу.Не сумуй i ти, подорожнiй.Хтось незнаний нам шлях призначивI покинуть його не можна.Бiль зламаю, а сльози витру.В зимну нiч, на твої дорогиТiльки смiх мiй весняним вiтромБуде бiгти — тобi навздогiн.IIДогоряє, попелiє дивне щастя…Зажурився день — замрiяний i млистий,А думки мої, надхненнi та квiтчастi,Опадають вересневим, жовтим листям…Ось пiшов собi звичайний подорожнiй.Бiльш нiчого. Новiть плакати не смiю.Тiльки в душу, безборонну i порожню,Сум летить непереможним, чорним змiєм.Прийдуть люди — не чужi, не випадковi, —Буду жити i смiятися, як досi,Хоч життя мого весняну, свiтлу повiньНадпила, у перший раз, — холодна осiнь.IIIОх, чому ж це серце б'ється молотом,А уста мої — розквiтла китиця?I чому це полум'ям i золотомКожна рiч в моїй кiмнатi свiтиться?Повернувся, хоч тебе й не кликала.А слiдом весна моя заблукана.I згоряють у вогнi великомуВсi закони, що були розлукою.Знову осiнь утiкає зляканоПiд травневою рясною зливою:Перший раз сьогоднi я заплакала,Не смiюся, бо така щаслива я.Залишайся. Щастя вип'ю келихом,Однаково, чи своє, чи вкрадене.Буде шлях тобi без мене скелистим,А життя моє без тебе — зрадою.Про акцію Поетична Хвиля