Битва під Оршею 1514 року: як князь Острозький московитів розбив

Між Великим князівством Литовським (далі – ВКЛ) та Московським царством в кінці XV – на початку XVI сталося декілька воєн, причиною яких були територіальні претензії сторін одна до одної. 

Герб міста Орша

Чергова війна розпочалася у 1512 році, вона згодом дістала назву десятирічної. Тоді Великий князь Литовський та Король Польщі Сиґізмунд І Старий уклав союз з кримським ханом Менґлі І Ґераєм, після чого цього вояки хана здійснювали набіги на московські землі за мовчазної згоди короля. Це й стало приводом до нової війни.

Портрет Сиґізмунда І Старого

Ключовою ціллю московитів був контроль над Смоленськом, оскільки це місто мало велике військове значення, а також було важливим торговим центром. 

В 1513 році одна частина московського війська взяла Смоленськ в облогу, інша частина корпусу атакували Полоцьк, Вітебськ та Мстиславль, які також перебували під контролем ВКЛ. Смоленськ оборонявся до початку березня 1513 року, поки московити не вирішили відступити. За 4 місяці відбулася повторна облога міста. Вона тривала до листопада. Наступного року відбувся третій і останній штурм твердині: облога завершилася капітуляцією гарнізону та переходом Смоленська під контроль московитів на наступне століття.

Князь Василь ІІІ

Московські вояки продовжили рух на захід і дісталася околиць міста Орша, яке стоїть на Дніпрі, в сучасній Вітебській області Білорусі. Тут 8 вересня 1514 року їх зустріло об`єднане військо Польської Корони та ВКЛ. Командував ним князь Костянтин Іванович Острозький. До складу коаліції входили вихідці з польських, литовських, українських та білоруських земель. 

Костянтин Іванович Острозький

Вночі вояки Острозького здійснили доволі ризикований маневр: вони форсували Дніпро, залишивши його у себе в тилу. Якби польсько-литовське військо почало програвати московському, то шляху до відступу в нього не було б саме через це. 

В цій битві ледь не ключову роль відіграла артилерія, якої у війську Острозького було вдосталь. Її розмістили в чагарниках, аби приховати її під очей московитів. Російські воєначальники Михайло Булгаков і Іван Челяднін розцінили форсування Дніпра силами Острозького як тактичну помилку та сподівалися притиснути польсько-литовські сили до берега та знищити їх, проте московитам не вдалося цього зробити. 

Аж раптом, попри успішну оборону, кавалерія Острозького зімітувала відступ. Московити кинулися навздогін і потрапили в пастку. За півтора століття, у 1659 році, у битві під Конотопом вояки московського князя Олексія Трубецького припустилися тієї ж самої помилки, влаштувавши погоню за козаками Івана Виговського, які так само зімітували відступ. В обох випадках московське військо зазнало потрапило в пастку та було розгромлене. 

Попередньо замаскована артилерія Острозького відкрила вогонь по московитах, які наздоганяли польсько-литовську кавалерію, змусивши їх тікати з поля бою. Після цього все військо князя розпочало контратаку, внаслідок якої московити втратили вбитими багато вояків.

Хроністи XVI століття, які писали про битву під Оршею через кілька десятків років після неї, повідомляли про величезну кількість убитих московитів.  Але будь-які оцінки кількості чи то учасників битви, чи то загиблих у ній, від хроністів Ранньомодерного часу варто сприймати критично. 

У матеріалі про Конотопську битву 1659 року я нещодавно писав про те, як дипломати XVII ст. оцінили число вояків князя Трубецького ледь не у 100 тисяч осіб, а  сучасні дослідники наводять вп`ятеро менші цифри. У підрахунках чисельності тогочасних військ більш надійно спиратися на формулярні документи на кшталт податкових відомостей чи реєстрів військ, якщо такі взагалі є для конкретного випадку. Сучасні історики, базуючись на актових матеріалах, вважають, що в Оршанській битві брало участь до 15 тисяч вояків з кожного боку, що значно менше за озвучені сучасниками подій цифри. Зрозуміло, що втрати війська Булгакова та Челядніна були дуже суттєвими, проте навести конкретні цифри складно.

Після перемоги під Оршею Костянтин Острозький спробував відбити у московитів захоплені ними раніше території і йому вдалося звільнити від загарбників Дубровно, Друцьк, Мстиславль, проте штурмувати Смоленськ Острозький не зміг. Після повернення додому Острозького зустрічали як героя. 

Коаліційне військо князя Костянтина Острозького перемогло московську армію у битві під Оршею, чим відтермінувало просування Москви на захід та південь, на українські та білоруські землі.