Чи будуть покаранні винні: херсонський військовослужбовець зазнав "удару" від "своїх"

Нещодавно до нашої редакції звернувся військовослужбовець, наш земляк,  Володимир Ковальчук, з яким трапилася дуже неприємна ситуація. Ми не змогли залишитися осторонь та вирішили висвітлити його історію. Детальніше читайте далі. Військовим, які наразі захищають нашу країну, від російських окупантів, навіть на думку не спало б, що захищатися від ворога доведеться не тільки на передовій, а й серед бійців зі своєї бригади.  Так міркував й головний сержант взводу Володимир Ковальчук, до поки з ним не трапилась дуже неприємна та підступна історія. Він розповів, що відправився добровольцем в АТО та стояв на передовій з перших днів війни, воював у «Іловайському котлі». Був нагороджений орденом «За мужність 3 ст.» Указом Президента України. Як розповів Володимир, усі п’ять років, які він знаходився на службі, і подумати не міг, що зазнає удару від «своїх». В цей раз він був направлений на службу до 58 бригади, а після виводу з зони бойових дій на пунт постійної дислокації у місто Конотоп. За всі роки, такого зневажливого ставлення з боку командувачів бригади та товаришів по службі, він не бачив. Тієї ночі, коли стався жахливий інцидент, він повернувся зі звільнення та ліг спати. Посеред ночі товариші по службі розбудили його стусанами. За одну ніч його побили двічі.  Володимира направили до Конотопської центральної районної лікарні, де йому поставили діагноз : струс головного мозку, крововиливи обличчя, лівого плеча. Після цього його направили до Харківського військового шпиталю. По поверненню до військової частини, в кімнаті, де разом з ним проживали офіцери, а також замкомандир роти, він вияв зникнення своїх речей. Та на звернення до замкомандира роти Пасічніка, а також старшини роти Свистуна, на цей інцидент не було відреаговано. Як далі розповів Володимр, він написав заяву у поліцію на молодшого лейтенанта Карпенко та молодшого лейтенанта Лебедева. Ті, у свою чергу, попросили забрати заяву, адже виховують малолітніх дітей і не хочуть проблем, натомість, пообіцяли виплатити гроші за його лікування, на рівні камандувачів бригади, полковника Михайла Драпатого  та майора Дмитра Литвина. У військових колах – це відповідальна обіцянка. Та обіцяного, як то кажуть, три роки чекають. Виплату за своє лікування Володимир Ковальчук так і не отримав, а з моменту лікування минуло вже більше двох місяців. Ось так неприємна історія трапилася з людиною, яка п'ять років свого життя віддала на захист нашої країни. Доля інколи приносить дуже неприємні сюрпризи, навіть там, де їх зовсім не очікуєш. Будемо сподіватися на вирішення ситуації та слідкувати за подіями. Також кореспонденти нашого видання готові взяти коментар у протилежної сторони цього інциденту. Любимый Херсон