29 січня – День пам’яті полеглих у бою під Крутами
29 січня 1918 року відбувся бій під Крутами. Тоді 600 українських студентів не тільки зупинили чотиритисячну армію більшовиків, а й уповільнили приєднання України до “червоної” Росії.
Починаючи з 2004 року Україна віддає шану першим «кіборгам» в День пам’яті Героїв Крут. Як в українську історію було вписано одну з найбільш трагічних і водночас легендарних сторінок.
День пам’яті Героїв Крут
Вшановувати пам’ять Героїв Крут в Україні на державному рівні почали тільки в 2004 році. В 2006 році біля залізничної станції «Крути» було зведено меморіал пам’яті героям, а в 2012 році на Аскольдовій могилі встановили Пам’ятний Хрест Героям Крут.
Бій під Крутами Український інститут національної пам’яті порівнює з обороною Донецького аеропорту, а юнаків, що віддали свої життя за свободу молодої України називає першими «кіборгами».
Передумови бою під Крутами
В кінці грудня 1917 року більшовики відкрито виступили проти існування Української Народної Республіки. Для початку вони створили в Харкові ляльковий «український червоний уряд», який оголосив війну УНР.
Пізніше, на підтримку «харківського уряду», відправили війська з Москви, Пітера, тощо. Варто зазначити, що вже тоді, більше сотні років тому, свою збройну агресію Москва називала «громадянською війною».
Бій під Крутами: коротко
Чотиритисячне більшовицьке угрупування сунуло на Київ, маючи на меті захопити українську столицю. Спочатку сили УНР на деякий час зупинили ворога біля залізничної станції «Бахмач», на Чернігівщині, але після кількох днів запеклих боїв українці відступили до станції «Крути», на заздалегідь підготовлені позиції. Саме там 29 січня на них вийшли загони більшовиків.
Українські війська, які зайняли оборону під Крутами, налічували близько 300 бійців Студентського куреня, 250 — Першої Київської козацької школи і другої Київської української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Їм на допомогу прийшли також близько 80 місцевих добровольців, «вільних козаків».
Сам бій тривав до пізнього вечора 29 січня. Українцями було відбито кілька атак, але втрати були занадто великі. Командир УНР Аверкій Гончаренко віддав наказ — відступати до ешелону, який чекав за два кілометри від станції. Відступаючи, одна чота студентів у сутінках втратила орієнтир і повернулася на станцію «Крути», уже зайняту червоноармійцями. Там їх було захоплених в полон. Червоний командир Єгор Попов, розлючений жахливими втратами, які понесли більшовики від жменьки студентів, наказав перебити полонених.
Зі схоплених студентів більшовики спочатку познущалися, а потім розстріляли. Один з захисників Крут перед розстрілом заспівав «Ще не вмерла Україна» — решта студентів підтримали спів та загинули з українським гімном на вустах.
Ховати героїв більшовики заборонили. Однак після їх відступу тіла захисників Крут були поховані, а пізніше наказом уряду УНР 28 Героїв Крут були перепоховані на Аскольдовій могилі в Києві. Коли радянська влада все ж прийшла в Україну, то зробила все можливе, щоб про бій під Крутами забули на довгі роки.
Наслідки бою під Крутами
Бій під Крутами зупинив наступ більшовицької армії на цілих чотири дні. Більше того — це дало час для підписання Брест-Литовського мирного договору, в результаті чого РРФСР визнала незалежність УНР та вивела війська з українських земель. Зрештою це на деякий час уповільнило подальше приєднання України до Радянського Союзу.